* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

Повшздвти—Новилгпп и. 213 ¦Ьхать (о многихъ). Попарувавши (воли) да й гтиЬкджат. Чуб. V. 1028. Ловшздйти, ДЯМ0, дитё, гл. = По-виГждягати. Довийм4тя, мйю, еш, гл. Вынуть (во инозк.). Уже й шаблг твиймали, щоб рубать. ЗОЮР I. 120. Повийчаю чорний терен з бглих нгг. Чуб. V. G26. А я ж його звичай знаю, дверг. й ????? повиймаю. Чуб. Повийиати eni. Выколоть глаза. Очг повиймав. Мир. ХРВ. 33. Дай гочг повий-мати, то дам пити. Рудч. Ск. II. 49. Повивндбти, дбю, еш, гл. Выбросить (во множ.). А я mit сирг дрова та й по-викидаю. Чуб. V. 262. Долежались грушг. що й пдгнили,—повихидай гх. Харьк. у. Ловишнчувати, чую, еш. гл. Окончить мыогое. Ловиклад&ти, дйю, еш, гл. Выложить (многое). Повикладай же покупки з мгшка. Харьк. у. ЛовеелиеДти, каю, еш, гл. Вызвать (многихъ). Повикликай ycix dimeu. Грин. I. 236. Повивльбвувати, вую, еш, гл. Выклевать (многое). Горобцг що лгта повиклъо-еують усе, гцо вгн не тнасгвае. Кв. Повйкнути, ну, неш, гл. Привыкнуть. Повикли ляхи нас дурищи. КС. 1882. X. 26. Повикли вони еже так робити. Кон-стаитиногр. у. Повиковувати, вую, еш, гл. Выковать (во множ.). Повивовйрювати, рюго, еш, гл. Выковырять (во множ.). Повиколупував гз лоба очг. К. МБ. III. 242. Повивблювати, люю, еш, гл. 1) Выколоть (во множ.). Взяли цому очг пови-колювали. Мнж. 39. Перепеличенько, не лг-тай так поночг, бо повиколювш на стер-ниночку очг. Чуб. V. 854. 2) Переколоть (веЬхъ). Повивбпувати, пую, еш, гл. Выкопать (во множ.). Зося звелгла повикопувати всь чисто кугцг. Левиц. I. 407. Повиваренпти, нйю, еш, гл. Искоренить (многое). Я таки завзявея дерезу з города повтореняти. Богодух. у. ПовиЕоршювати, нюю, еш, гл. =До-вивореняти. А брат, як квгтки я пост на своему topodi, то повикоргнюе. Г. Барв. 226. Довиворчбвувати, вую. еш, гл. Выкорчевать (во множ.). Довивбхувати, хую, еш, гл. Выро- стить, взлелеять (многихъ). Дгтей сво'гх вгн ппвикощвав добре. Г. Барв. 163. Повикочувата, ч???, еш, гл. Выкатить (во множ.). Бочки меду та горшей пови-кочуват. Рудч. Ск. II. 81. Бочками поен-кочували венгерсъке вигик Стор. МПр. 146. Ловикбшувати, шую, еш, гл. Выкосить (во множ.) Я скргзь у садку повико-гиував. Скргзь повикошувано, потдчигцу-вано. О. 1861. XI. 26. Повяврад&ти. д?ю, еш, гл. Выкрасть (во многихъ мЬстахъ, многое). Як ев хатг такг дгвчата, що на досттки ходять, то еже де е в матерь яшй кусок сала, чи пшоно, чи яйця.—уге повикрадаютъ. Сла-вяносерб. у. Повикр^чувати, чую, еш, гл. То-же, что и вйкрутити, но во множеств^. Вт гй руки повииручував. К.В. Гляди ж, добре по-викручуи сорочки, щоб не тект з гх. Ва-сильк. у. Повикуплйти, лйю, еш, и. Выкупить (во множестве). Син заробив грошей та, повикупляв одежу, що батька в шинк по-односив. Богодух. v. Повивупбвлювати, люю, еш, гл.— Повикупляти. Як уже дружбы г староста повикуповлюютъ шапки, то выходят на двгр. Грин. III. 507. Повивупбвувати, вую, еш, и.— Повикупляти. К. ЦН. 228. Повик^рювати, рюю, еш, гл. Выкурить (во множестве). Котрому козаковг повш сакви жтка тютюну напхала... то все те повикурували. ЗОЮР I. 290. Довилйзити, зимо, зите, и. Вылезть (во множестве). Bd гадюки повылазили. Во npaedi роби, по npaedi й очг повилазять. Ном. № 3027. Бодай йому пови.шзили <04i). Ном. N 3715. Повилив&ти, в&ю, еш, гл. Вылить (во множ.). А що попомучиласъ вона, що емз повиливала над ними — Мати Божа! MB. I. 45. Довили нйти. нАемо, ете, гл. Вылететь (о многихъ). Повилйнювати, нюемо, ете, г.г. Облинять, отлиняться (о многихъ). 3 одеж! yci повилйнювали—обносились. Грин. И. 185. Довнлйнюватися, нюемося. етеея, гл.=Довилинювати. Повилинювалисъ кош. Константиногр. у. Довилшбтв, т&вко, етвг гл. Вылететь (о многихъ). Гляньте, еже й ластгв'ята повилгтали. Харьк. у. Чоловгк стукнув обухом, клиння повилтгало, а обаполки так