* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

•148 СЛАВ ИЙ— СЛАВИТИ. шу, сит, гл. Скусывать, скусить. Щоб зуби не болгли, треба кожног п'ятницг зргзувати, а ще крагце—скушувати ньог-' тг. Грин. II. 41. Слабйй, a, e. Больной. На лг.жку лежала слаба. Л$виц. Пов. 288. Дитина у його дуже слаба, мабуть умре. Канев.у. Батько слабый леяюить. Канев. у. Ум. Слабенький, слабесенышй. Слабйти, блю, биш, гл. Ослаблять. Не тягайте свиток з пучка, його ne треба слабити. Харьк·. у. Слабеть, бости, ас. Бо.тЬзнь. Чуб. 1. 90. Слабил, бш, сш, гл.=Слябувати. На очг слабге. КС 1884. VIU. 720. Слабшати, шаю, еш, гл. Ослабевать, делаться слабее. Мати усе смутный г слабгшала. MB. II. 180. Слабкйй, a, e. 1) Слабый, свободный, не гЬсный. 2) Слабый, но умЪющШ сдержаться. От брат його чванько слабкйй уже на се: що начеркав, то так в дрю-карню г несе. Г-Арт. (О. 1861. III. 101). 31—на утбри. Не сдерживающШ вЬтровъ. Ном. X? 12408. Ум. Слабкенький. Слабко, пар. Слабо, свободно, не тФ.сно. Слабко дуже пгдперезала його,—дитина зараз г росхристаеться. Ум. Слабненько. Слабнути, ву, неш, 1) Слабеть. Його ноги слабли, очг темный. Левиц. I. 385. 2) Разбаливаться, разнемогаться. Чим раз ггрше почала тота жгнка (хвора) слабнути.... Пгшов тогди той ангел г виймив душу з тог сироти жгнки. Ги. II. 159. Слабо, нар. Плохо, мало. Слабо зроди-ло буришки. Вх. Зн. 64. Слабовмтнй, а, ?. Бол'Ьзненый. Маркев. 59. Слабовита удова була. Федьк. ¦Слабов!нь, ????, ок. Слабость. Переносно: слабый человЪкъ. Вх. Зн. 64. Слабосйллй, ля, с. Слабоыше. К. ¦ 1ов. 84. Слабосйльний, а, е. Слабосильный. К. 1ов. 55. ' Слабувати, бую, еш, гл. Болеть. Був собг чоловгк, г все його жгнка слабувала. Рудч. Ск. I. 168. Слабуватвй, а, е=Слабовитий. Вх. Лем. 466. Слава, ви, ж. 1) Молва, слухъ; толки, Пересуды. Синиия, слпну р^пцуптмил, щп хоче море запалить. Гл1б. Тим до нег не горнуся, що слави боюся. Чуб. V* 83. йй бгйсь слави, не бгйсь слави, не бгйсь по-говору: я за славу сама стану, ще й ви-говорюся. Мет. 105. Стала слава, стала слава, стали й поговори ой на тую дгв-чиноньку, що чорнгг брови. Мет. 106. Дйб-ра слйва, Хорошая репутащя, чествое имя. Не сироти малг дгти, що неньку схова-ли: гм зосталась добра слава. Шевч. Недобра слава. Дурная репутащя. Вона чес-ного роду г не накине на себе недобро}· слави. Стор. М. Пр. 52. Слава-погов(р. Дурная молва. Ой була слава-поговгр, ти не моя, еерденько, я не meiu. Чуб. V. 226. Наб|ратися слави. Подвергаться осмЪянш, позорить себя. Ой гзвгвши, на коника сгвши,—зоставайся, слави набграй-ся. Мет. 15. Як ми любилися, та й не побралися, слави-поговору понабгралися! Мет. 84. Славу чинити, сГяти. Разглашать, дЬлать шумъ. Та бо мовчгть уже, тгтко! Хоч тепер мовчгть —не чингть слави, голубочко. Федьк. А на мене славу сгють. Грин. III. 185. У славу ввйдити. Позорить, компрометировать. Сватай мене, козачень· ку, та не вводь у славу. Чуб. У слйв! хо-дйти. Позорить себя. Ой сама ж ти, дгв-чинонько, та у славонцг ходит. Чуб. 2) Слава. Шевч. 46. Полягла Кпики Са-мгйла голова.... Слава не вмре, не поля-же! Буде слава славна помгж казаками, помгж друззями, помгж рицарями! АД. 1. 219. Слйву учинйти. Високу могилу ви-сипали г прапгрок у головах устремили г премудрому лицаревг славу учинили. АД. Ум. Славонька, слйвочка. Славен, вва, не = Славний. Славётвяй, а, е. 1 ) Знаменитый, славный. Левч. 148. 2) Достойный, достойный уважен1Я. Всякому стало розумно, який справдг славетний та величний у свогй простоты, той сгльський мир, з которого Нвгтка вибрав свою Марусю з гг сем’ею поетичньою. К. Опов. 119. Какъ эпитетъ мещанина въ прежнее время: уважаемый. К. ЦН. 215. КС. 1882. VII. 153. Славетник, ка, м. 1) Славный, прославленный челов'Ькъ. Чому славетнйкам, тим шейхам, тим емирам так, як йому, Бог жизнг не являвся? K. MX. 17. 2) Въ прежнее время: »гЬщанинъ. Нема п в сла-ветникгв-мгщан. К. ПС. 61. Hauii кра-марг-славетники. К. ЦН. 220. Славити, влю, виш, гл. Говорить, раз-сказывать. MB. II. 87. Г. Барв. 8. Славили, що колись то вона г багачка була. Федьк, Чш cnpaedi ein такий> як слав-