* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

Злословите— Злускати. I61 Злословите, влю, виш, и. Злословить. I хто твое гм’я злословить. К. Пеал. 155. Злосник, ка, м. Недругъ, недоброжелатель. Бо вже мог вег злосники взяли мене на язики. Мл. л. сб. 260. Злосопротйвний, а, в. Враждебный; о B'frrpi, волй: противный. Злосопротив-на... хвиля вставав, судна козацъкг-моло-(децът на три части розбивае. АД. I. 177. Злостйтися, щ^ся, стйшся, гл.=Зло-стувати. Вт на мене злостився. НВолын. у. Злостувати, тую, еш, гл. .Злиться, сердиться. Злостуе та й злостуе жгнка моя цыгсгнъкий ранок. Канев. у. Ще дужче злостуе. НВолын. у. Злот, та, м. Монета въ 15 коп. Злотйрник, ка, м. Золотыхъ д+.лъ мастеръ. Виламала гилячку з самою еер-гиечку, понесла гг до злотарникгв: „ой, зло-тарники, мог братгки, гскуйтс менг золотого перешита“. Чуб. III. 404. Злотечко, ка, с. Ум. отъ злото. Злотий, ого, .«.—Злот. Сто злотих не грошг, а мужик не брат. Ном. Лё 1278. A moi? чоловгк дав йому злотого грошей. Рудч. Ск. II. 154. Злотйстий, а, е. Золотой. Моя квгтка' злотиста. Грин. III. 507. Злотйти, чу, тиш, гл. Золотить. Грин. III. 48. Ширинку шила, золотом злотила>. Гол. IV. 535. Злотгавець, вдя, .«.=Злот. Здгурилиж ми попа: дали йому два злоткгвцг, a ein думав, що червмщ. Чуб. 1Y. 278. Злотник, ка, м. 1)=ЗлотарннК. КС. 1882. IV. 93. А злотнику-голубоньку, зроби менг золотий килих. Чуб. III. 471. 2) Св!>-тлякъ, Ивановъ червячокъ. Злото, та, с. 1) Золото. Нривезс менг вточок з чистого злота. Чуб. V. 207. А в чгм тее дитя?— У ергблг та в злотг. Чуб. III. 39. 2} Ласкательное назваше лю-бимаго человека. Ой вийду я за ворота,— нема мого злота, тглъки стогтъ той не-скреба, що менг не треба. Мет. 38. Ум. Злггце, злотечко. Грин. III. 13. Зробив во-ргтця гз щирого злгтця. Чуб. III. 295. Злотоглйв, ву, м. Парча, глазетъ, материя, тканая или шитая серебромъ или ЗОлотомъ. Пани та князг в жупанах-зло* тоглавах. Чуб. V. 847. Злотоглйвий, а, е. Парчевой.глазетный. Злотокрйлий, а, е. Съ золотыми или золотистыми крыльями. Бжглка злотокри-ла. Федьк. I. 25. Злототканий, а, е. Тканый золотом®, А mi кирш злототканг всю евгтлгщю· укривають. Федьк. I. 125. Злочестйвий, а, е. Злочестивый. К. ЦН. 276.^ Злочйн, ну, л(.=Злочинство. ЛГелех. Злочйнець, ндя, м. ЗлодМ, преступ-никъ. Мир. ХРВ. 55. Мкр. Г. 5. Злочин-цевъ eci dui еповняе туга. К. 1ов. 33. Злочйнний, а, о. ЗлодМскш, преступный. Злочйнство, ва, с. Злол/Ьяш'е, злодейство, преступлеше. Злувйти, злую, еш, гл. Быть злъгаъ. сердиться. На кого ж ти, мгй миленький, злуеш, що мою быу постглъ гайнуеш?. Чуб. У. 553. Злузнути, зну, неш, гл. Исчезнуть. Зл^знутися, нуся, нешея, гл. Слушаться. Удряпнгув — дак оче присохло та трохи злузнулосъ. Зл^ка, ки, ж. Соединеше. Злукйвити, влю, виш, гл. Слукавить, схитрить. Тобг единому згргшив я, перед тобою я злукавив. К. Псал. 120. Злукавми, вш," еш, гл. Сделаться лукавымъ, хитрымъ. Запате, злукавге, то все одно що i вмерла. Св. Л. 63. Злукйвнувати, ную, еш, гл.—Злука-ВИти. Не можна було йому злукавнувати. Кв. I. 72. ‘ Злуктечко, ка, с. Ум. отъ злукто. Злу кто, та, с.=ЯСлукто. lia паличку спгткнулася, на злуктечко впала. Мет. 14. Злупйти, пйю, еш, гл. 1) Грабить. Церков злупали, Христа взяля. Чуб. III. 349. 2) Сковырять, сколоть, 'снять' слой. Сяде на епгд крохмалъ, а вгн його злупа, налле води та змие. Лебед.· у. Злупйти, плю, пиш, гл. Содрать, слупить, ободрать. Тглъки в тебе худобонъ-•ки, що сива кобила: тую злупив, жупан купив. Чуб. III. 161. Та вгн би з ргдного·' батька злупив. Ном. ?' 4828. Злупйтися, плюся, пишея, гл. Содраться, слущиться. Я ж думала, що на-гаечка шуточка, як ударе, то злупиться шкурочгм. Чуб. У. 598. Злупок, пка, м. 1) Отрубокъ дерева, йзъ котораго выд'Ьлывается курительная трубка. Вас. 148. 2) У гребен щйконъ: пористая масса подъ перифер1Сй рога. Вас. 163. Злускати, каю, еш, гл. Слушать, сгрызть (о сЬмячкахъ, opi.xaxx).