* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки

214 Поишчувати—Повинуватити. i збшисъ докупи. Чуб. II. 395. Повшпчувати, чую, еш, гл. 1) Вылечить (многихъ). 2) Высчитать (во мно-atecTBi). Повиломлювати, люю, еш, гл. Выломать (во множеств^). Повиломлйти, лйю, еш, гл. Переломать, выломать (во множеств^). Ой сад-виноград повиломляем. О. 1861. XI. Св. 63. Поввлуплювати, люю, еш, гл. 1) Вылущить (во множ.), отколоть (во множ.). 2) Вывести (о многихъ). Усг квочки пови-луплювали курчат, а ся .«г. 3) Выпучить (глаза> Чою ви вег на мене очг повилуп-мовали. ПовилУплюватися. люемося, етеся, гл. Выйти изъ яйца (о многихъ). У нас рант курчата гарно повилуплювалися. Повил^щувати, щую, еш, гл. Вышелушить (во множеств·!'.). Повимйзувати, зую, еш, гл. Вымазать (во множ.). У юхтових чоботях... та так повимазуванш, щи дъоготъ так з них г тече. Кв. Повимальбвувати, вую, еш, гл. Нарисовать, написать красками, раскрасить (во множ.). Повимантйчувати, чую, еш, гл.=По-видурювати. Повим^нювати, нюю. еш, гл. Выманить (во множ.). Хоч не давай дыням нг-чою, бо сусгдськг все повиманюють та по-видурюють„ Богодух. у. Повимащ&ти, щйю, еш, гл. To-же, что в вимастити, но во множеств!.. Ой сестричко Оленочко! I евгтлонти повимагцай, вгкна красно повгтгирай. АД. I. 298. Повимербжувати, жую, еш, и. Сделать ажурный вышивки. У сорочок i рукава, г ляхгвки noemmwam та юовимере-жуванг. Кв. Повимерзйти, вёамо, ете, гл. Вымерзнуть (во множ.). Не сходить у мене на город/ тчого: рано посгяла, так мабутъ по-вымерзало. ,Черниг. у. Довианнювати, нюю, еш, гл. Выменять (.iso множ ). Я все те повимгнювала: то за пшоно труджене, то вгдпряду. Г. Барв. 484. ' Повиапрйти, рйемо, ете, гл. Вымереть, Перемереть. Вже повимграли mii люде, мог Свгдки. Шевч. Ь94. Повим1т4ти, тйю, еш, гл. Вымёсти (во множ.). Левиц. I. 54. Свгтлоньки пови.т-тай. АД. I. 297. Повимокйти, к4емо, ете, гл. Вымок- нуть (о многихъ). В людей жито або по-вимокае, або посохне. Г. Барв. 195. Повиморбжувати, жую, еш, гл. Вы* морозить (во множеств^). Повиморювати, рюю, еш, гл. Измучить, истомить (многихъ). Повиморював нас пан добре, пот дгждались грошей. Харьк. у. Повимбтувати, тую, еш, и. Вымотать (во множ.). Повимбчувати, чую, еш, гл. Вымочить (во множ.). Повимощувати, щую, еш, гл. Вымостить, выстлать (во множеств^). Де були в полг стежки, дорожки, волосъкими головками повимощував. АД. II. 102. Повимудровувати, вую, еш, м.=По-вигадувати. Повимуштрбвувати, вую, еш, т. 1) Обучить военнымъ щлемамъ (многихъ). 2) Вышколить (многихъ). Повинен, нна, не=Повяаний. Ска-рай, Боже, хто з тс винен, хто не любить, як повинен. Грин. III. 242. Я царь—¦ ти повинен мене слухати. Рудч. Ск. II. 159. Повинйтися, нюся, нишея, м.=По-винуватися. Та призналась г повинилась ги. (Стор. МПр. 35. Повйнний, а, в. Долженъ, обязанъ. А коли ж mu, diem, горда, ти повинна жарти знати: як парубок зачгпае, пт повинна жартувати. Чуб. У. 1176. Повйнвпсть, ноети, ж. 1) Долга, обязанность. Левиц. Пов. 333. Забудь отня, забудь г матку, лети повинносМъ ienpae-лять. Котл. Ен. V. 43. 2) Повинность. Люде ????? не елухають, повинности не вгдбуваютъ... Сами пани бгднг свит зага-.няють. Грий III. 565. Повинно, нар. 1) Должно. 7 над собакою повинно ласку мати. Ном. № 4498. 2) Должно быть. Шд лгеом повинт е вода. Кхев. у. Повинбрювати, рюю, еш, гл. Выискать (во Множ.). Та тут хоч печерииг г есть, так за бгеовою дтгворою не вбачиги гх: як де нашбають, так г повитрюють. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. ’ Повиносити, ту, сиш, гл. Вынести (во множестве). Сало повиносив, собак по-нагодовував. Рудч. Ск. I. 197. , Повинувйтити, Чу, тиш, гл. Обвинить. ВЫ у чому помылиться,—вона себе повннуватить. MB. (О. 1862. I. 71). У& будете поеинувичсн1 до одною, MB. (О. 1862. I. 103).