
* Данный текст распознан в автоматическом режиме, поэтому может содержать ошибки
СП0В1ДАТИСЯ—СПОДЛРЯ К А. 181 а)—когб. Пт сповгдае еже останнього; б) —що. Той молиться, cnoeidae гргхи перед братом. Шевч. Опов1датиея, даюся, ешея, гл. Исно-вйдываться. Сповгдайтесь, панове, милосердному Богу. Макс. У угорск. украинцев!! есть сов. в.: спов|стися, В1щуся, стишся—признаться кому. Вх. У г. 269. СПОВ1ДДЯ, дя, с. Исповедь, испов^ды-ваше. Дорогий шаг до сповгддя, а теля сповгддя не вельми. Ном. № 7770. Опов1ДНИК, ка, м. ИсповЪдуюпий. Во-но й сповгдники отi у Kinei грошей ду-же багато мають, бо скгльки людей еи-сповгда. Канев. у. Сшдодннця, щ, ж. Въ сказк^: палка, дубина, которою священникъ билъ чабана, предполагавшаго, что тавъ производится исповедь, почему и давшаго палк'Ь такое название. Мвж. 105. Спбв1дь, да, ж. Исповедь. До cnoeidi готуюся да все Богу молюея. Мет. 371, Спов1ряти. ряю, еш, сов. в. сшдарити, рю, риш, гл. 1)—на кого. Доверять, доварить кому. На dida Бутурлаку yci свог маетки сповгряс. КС. 1904.1. 279. 2)—нону. Поверять, поварить, сообщить что кому. Свогх намгргв вгн не сповгряв дома нгкому. Мир. Пов. I. 161. То Хриетя ж, коли так, усе роскаже, що. сповгрила гй подруга. Мир. Пов. II. 93. Сшшсти, BIM, bioh, гл. Сказать, раз-сказать. Я ж би евому миленькому всю правду сповыа. Чуб. V. 5. Сповщатя, щаю, еш, сов в. спов1стй-ти, щу, стйш, гл. Извещать, известить, уведомлять, уведомить. Я один утЫ г ¦прибгг тебе enoeiemumu. К. 1ов. 4. Спбвва, нар. 1) Bko.ihi. 2) Не епбвна рбзуму. Не въ нолномъ ум$. Його жтка не споена розуму. Рудч. Ск. I. 187. Спбвнитн, ся. См. Сповняти, ся. Сповняти, няю, еш, сов. в. сповнити, ню, ниш, гл. Наполнять, наполнить. Застилайте столп, сменяйте кубочки. Мет. 131. Будем гх двори сповняти, а свог збгдняти. 1. Барв. 86. Словнятися, няюся, ешея, сов. в. епбв-яитися, нюся, нищея, гл. 1) Наполняться, наполниться, становиться ноднымъ. Уже еьдро сповнылось водою. 1’одг буду¦ я (ш,-сядь) ceimumu, як буду сповнятись. Грин. Щ. 296. 2) Наливаться, налиться (о ко- лосьяхъ). Уже жито сменилось. НВо-лын. у. Споводуватн, дую, еш, гл, Вызвать, послужить причиной. ' Спбвчяти, вчу, чаш, гл. СдЬлать, сиас- терить (съ трудомъ). Хату повчу та й не еповчу й doci. Вас. 208. Плахту най-мичцг яку сповчить. Вас. 208. Сдбгад, ду, м. Воспоминаше. Про грошг чоловгковг нг згаду, нг спогаду. Гриа. II. 144. Сяогадати, даю, еш, гл. 1) Вспоинить, припомнить. Ой хоць мене родиночка з пилим разлучила, спогадай же coSi, милий., як я тя любила. Чуб. V. 236. Спогадай, ним був ти спершу К. ХП. 64. 2) Вообразить, представить ceot. Як я тебе кохаю,—не спогадаю. Нп. г Споганити, ся. См. Споганювати, ся. Споганювати, нюю, еш, сов. в. спа· ганити, ню, няш, гл. Изгаживать, изгадить, портить, испортить. Споганюватися, нююся, ешея, сов. к. спогавнтнся, нюся, нишея, гл. Изгаживать, изгадиться, испортиться. Споглядати, даю, еш, сов. в. спогля-нутн, ну, неш, гл. Взглядывать, взглянуть. Г. Барв. 208. Ой вийду я на ггрку та спогляну на згрку. Нп. Та на свою цюру епоглядае, АД. I. 146. А споглянь-те, скгльки ззаду козацьких прапоргв. К, ЦН. 309. Спогонйти, ню, ниш, гл. Догнать, настигнуть. Нещасливая година Прокопонька спогонила. Kolb. II. 54. Спограти, раю, еш, гл. 1) Обыграть, взять верхъ въ nrpt. 2) Победить въ бою. Блиснули гиаблями як блискавиця.... хто кого спограе, той того споймае. Чуб. Щ. 279. Спограти, гр!ю, еш, гл. О жмйз-Ь: сварить, спаять. Cnoipimv, треба ковалю едну штабу до другог. Могил, у. Спогудити, джу, диш, гл.=Огудити. Kolb. I. 108. Сподарь, ря, м. Сокращ. господарь. Государь, господинъ, хозяинъ. Котл. Ен. I. 24. Се беззаконие творилось либонь за Децгя-царя, чи за Нерона-сподаря. Шевч, Bu, сподарг, не питайте та ков-басу менл дайте. Грин, Ш. 36. Оиодарява, ка, м. У в. отъ сподарь. Думу думав сподаряка. Мкр. Н. 23. Сю